Український ринок праці на п’ятому році війни гостро відчуває нестачу працівників – від зварників і залізничників до фахівців із відновлюваної енергетики. Закрити цей розрив без нового покоління закладів професійної освіти неможливо. Саме зараз система перебуває в точці трансформації.
Новий закон про професійну освіту знімає десятки регуляцій, які десятиліттями утримували училища й коледжі під ручним керуванням: типові правила прийому, ліцензії на кожну окрему професію, фіксовані обсяги набору. На зміну приходить автономія – управлінська, академічна, кадрова, фінансова.
28 квітня у Києві команда EasyBusiness разом із партнерами провела фінальну подію проєкту «Профосвіта: Автономія Майбутнього» (ПАМ) та підбила підсумки за рік роботи з 40 закладами профосвіти з усієї країни.
До події онлайн та офлайн долучилися понад 500 учасників: представники Міністерства освіти та науки України, роботодавці, експерти та представники закладів профосвіти.
За словами Софі Майнке, керівниці напряму професійної освіти мультидонорської ініціативи Skills4Recovery, ініціатива працює вже з понад 70 ЗПО, навчила 1 400 викладачів і керівників та близько 2 500 здобувачів освіти. ПАМ став одним із компонентів цієї ширшої роботи – і одним із небагатьох, який поставив питання автономії в центр.
Автономія – як характер…
Новий закон про професійну освіту зробив значно більше, ніж оновив правила гри. Автономія змінила роль самих закладів та логіку функціонування системи. Свобода дій дала нові можливість, але й вимагає сміливості брати на себе відповідальність.
«Автономія, вона як характер. Вона або є, або її немає», – пояснює Ірина Шумік, генеральна директорка директорату професійної освіти Міністерства освіти та науки України.
За її словами, навіть рік тому розмова про реальну автономію в системі ЗПО була передчасною: керівники чекали інструкцій згори і боялися самостійних рішень. Сьогодні ситуація інша.
«Те, що керівник закладу не телефонує до міністерства і не перепитує, що тепер робити, а самостійно приймає рішення та втілює зміни – це і є тим доказом, що управлінська команда вже бере на себе абсолютну відповідальність», – каже вона.
Утім, поки це лише точкові історії. Олексій Олексюк, керівник компонентів програми «Професійна освіта в Україні/ Skills4Recovery» (GIZ), – напередодні події проаналізував 17 опублікованих стратегій розвитку ЗПО – слово «автономія» згадали лише чотири з них.
«Важливо не плутати автономію з дерегуляцією і дивитися на неї з трьох позицій: де-юре (що дозволяє закон), де-факто (що заклад робить уже сьогодні) і реальна автономія, яку ще треба збудувати. Автономію треба сприймати не як те, що законом прописано і треба виконувати, а як те, що треба підтвердити і заробити», – зауважив експерт.
Відповідаючи на питання, що саме є головним бар’єром для автономії – ресурси, правила чи спроможність самих закладів – учасники дискусії майже одностайно обрали третій варіант. За результатами дослідження, проведеного командою ПАМ, академічна автономія в українських ЗПО розвивається помітно, управлінська теж нарощує темп, а от фінансова – в найгіршому стані.
Новий закон дозволяє закладам надавати платні послуги, формувати власну бухгалтерську службу, заробляти на партнерстві з бізнесом. На практиці ж більшість училищ і коледжів цими інструментарієм поки майже не користується.
Від «постачальника кадрів» до партнера
Одна з найвідчутніших змін – у відносинах між бізнесом і профосвітою. Ще два-три роки тому компанії скаржилися, що заклади неохоче пускають їх у навчальний процес. Автономія менше ніж за півроку зламала цю стіну.
Тетяна Смолянко, керівниця проєктів роботи з молоддю АТ «Укрзалізниця», працює з училищами вже шість років і запустила пілотну дуальну освіту ще в 2019-му. Один з найбільших роботодавців країни готує машиністів, провідниць, слюсарів з ремонту рухомого складу, зварниць – і конкурує за випускників із приватним бізнесом, який пропонує вищі зарплати.
«Бути першою сходинкою в їхньому дорослому житті, поки вони ще здобувачі, – це наша стратегія. Без цього нам просто не вижити. Ми як державний перевізник тут дуже регламентовані й обмежені, і тому заходимо в партнерство саме на етапі співпраці із закладом. І автономія дає більше можливостей для співпраці» – пояснює Тетяна Смолянко.
Керівниця групи залучення та розвитку молоді МХП Ксенія Моторіна, фіксує ту саму зміну з боку приватного бізнесу.
«Ще два роки тому ми вмовляли заклади спробувати дуальну освіту, і чули “у нас це не запрацює”. Як би я рік тому зателефонувала до партнерських училищ із гіпотетичним запитом на короткі курси під конкретну професію, мені б сказали, скільки папірців треба зробити! Сьогодні ж кажуть: якщо реально треба – будемо робити. Це вже зовсім інша партнерська позиція», – зауважує Ксенія Моторіна.
Що означає автономія на практиці: кейси змін
За рік роботи проєкт ПАМ охопив 40 закладів професійної освіти по всій Україні та став системною спробою переосмислити автономію як управлінську і економічну реальність. Команда проєкту дослідила стан автономії закладів профосвіти та міжнародний досвід, проаналізувала потреби ринку праці в регіонах та оновлене профільне законодавство. На основі цього була створена програма тренінгів із 12 модулів, яку пройшли 206 фахівців закладів профосвіти.
Наступний крок – 23 заклади запітчили власні проєкти змін і отримали менторську підтримку.
На фінальній події представили чотири історії, які добре ілюструють, у яких саме точках закладам зараз потрібен «фундамент».
Створення наглядової ради
Тульчинське вище професійне училище (Вінниччина) разом із менторкою Веронікою Івановою зібрало повний пакет документів для запуску Наглядової ради за 42 статтею нового закону.
Результат роботи з ментором:
- повний пакет документів для запуску ради
- проведено 5 зустрічей із роботодавцями
- сформовано бачення фінансової автономії
Створення кваліфікаційного центру
Львівське вище професійне училище комп’ютерних технологій та будівництва за два місяці інтенсивної роботи з менторкою Людмилою Бялік (Рівненський технічний фаховий коледж НУВГП) подало пакет документів на акредитацію кваліфікаційного центру за професіями «Оператор з обробки інформації та програмного забезпечення 1-ї та 2-ї категорії». Ще два пакети – на слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів і електрогазозварника – заклад готує одразу слідом.
«Кваліфікаційний центр – це інструмент визнавати неформальне навчання та отримувати кошти за послуги. Раніше училище працювало як конвеєр: прийшов, провчився три роки, отримав диплом. Тепер потрібно вміти підтвердити” – пояснює Людмила Бялік.
Профорієнтаційна модель UZ-START
Регіональний центр професійної освіти залізничного транспорту та агротехнічного сервісу (м.Люботин Харківської області) під менторством Тетяни Смолянко переробив профорієнтаційну модель «без купюр»: сім модулів, які можна збирати у будь-якому порядку під різні аудиторії – від дошкільнят до ВПО і ветеранів.
Протестовано 4 формати заходів та впроваджено KPI, включно з Conversion Rate. Результат – дуже прикладний: +21 заявка на вступ. Хороша відповідь на головний біль багатьох ЗПО: як залучати мотивованих студентів.
Створення навчально-виробничого хабу ВДЕ
Вище професійне училище №25 м. Хмельницького та ментором Денисом Воробцем (Мукачівський професійний політехнічний коледж) розробили:
- концептуальну та організаційну модель навчально-виробничого хабу з відновлюваної енергетики,
- 4 освітні програми: одну часткової кваліфікації «Монтаж сонячних електростанцій» і три повних кваліфікаційних рівня «Електромонтер з ремонту і обслуговування сонячних електроустановок».
Також заклад подав інвестиційну заявку на конкурс модернізації майстерень за рахунок державної субвенції.
Решта 19 закладів разом з менторами працювали над не менш важливими проєктами: від енергоефективності та цифрової автономії до бізнес-моделей училищ із комерціалізацією послуг.
Команда проєкту ПАМ підготувала інструменти, вже доступні для всіх ЗПО країни:
- Дослідження стану автономії на понад 100 сторінок: контекст, законодавство, міжнародний досвід, результати опитування 40 закладів-учасників за кожним аспектом автономії.
- 12-модульний онлайн-курс на платформі Profosvita Online тепер відкритий для всіх – із сертифікатом і кредитами.
- Серія коротких оглядових статей для онлайн-видання Вчися.Медіа – зручно, коли немає часу на двогодинні лекції.
- Дорожня карта (інструментарій) – матриця по аспектах автономії з горизонтами «що робити в перший рік», «що в другий-третій», «що в довгостроковій перспективі». Команда фіналізує цей продукт найближчим часом.
За словами керівника напрямку регіонального розвитку ГО «EasyBusiness» та керівника проєкту «Профосвіта: Автономія Майбутнього (ПАМ)» Ярослава Жидика, результати проєкту – це не лише окремі кейси, інструменти чи дослідження, а початок системної трансформації професійної освіти:
«Коли ми починали цей проєкт, тема автономії фактично не була в центрі уваги – про неї майже не говорили. Сьогодні ми вже маємо цілу когорту закладів, які не просто говорять про автономію, а реалізують конкретні проєкти і підвищують свою спроможність. І для нас це, мабуть, найважливіший результат – що вдалося закласти фундамент, на якому автономія професійної освіти може розвиватися далі системно і в довгостроковій перспективі», – резюмував Ярослав Жидик.
Попереду друга фаза проєкту – точкова робота з 15 ЗПО над двома темами: підтримка створення Наглядових рад і запуск кейс-чемпіонатів із бізнесом. Перший такий чемпіонат уже відбувся в Кременчуці й закінчився підписаною партнерською угодою з місцевим роботодавцем.
Проєкт «Профосвіта: Автономія Майбутнього» впроваджується EasyBusiness за фінансової підтримки Європейського Союзу, Німеччини, Польщі, Естонії та Данії в межах Мультидонорської ініціативи Skills4Recovery, яка реалізується Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH та Solidarity Fund PL (SFPL). Інформаційні партнери – “Ркбрика” та “Вчися.Медіа”
